79 річниця визволення с.Ісаєве від нацистських окупантів
31 березня 2023 року ми відзначаємо 79 річницю визволення с.Ісаєве від нацистів. Ця дата є нагадуванням, якою ціною виборювався мир на українській землі під час Другої світової війни. Важким випробуванням для жителів Ісаєвого стали роки німецької окупації під час Другої світової війни. 7 серпня 1941 року о 8 годині ранку в село увійшли гітлерівські війська. У селян відібрали 156 корів, 370 овець, 60 коней, знищено 6 хат. Німцями були розстріляні семеро жителів. Просуваючись на схід, фашисти передали владу румунським військовим підрозділам. У приміщенні професійного аграрного ліцею (палаці Курісів) протягом усіх років окупації перебувала румунська комендатура. Після того, як німецькі війська на початку 1944 року без успіху намагалися закріпитися на р.Південний Буг, було намагання затримати Радянську армію на р.Тилігул , на західному березі якої фашисти побудували оборонні споруди: вирили глибокі шанці з розгалуженими ходами, спорудили доти. Сама по собі річка, будь це в літню пору, не являла б серйозних перешкод. Але наприкінці березня вона перетворилася у досить важливий водний рубіж. До того ж підходи до Тилігулу перебували під обстрілом ворожої артилерії. Проливні дощі змінилися сильними заморозками. Озвірілі німецькі солдати з люттю рискали по селу, по хатах забирали їжу, теплі речі, ковдри, подушки до окопів. Верхній поверх палацу фашистські кулеметники успішно використовували в боях.
30 березня передові частини 37-ї армії 3-го Українського фронту ввійшли в с.Ісаєве. Водночас на ділянці бойових дій Андрієво-Іванівка – Ісаєве частини 23-го танкового корпусу та кінно-механізованої групи 37-ї армії вели тривалі бої з ворогом. День 31 березня видався сонячним, а навкруги ні деревця, ні гаю. На світанку німецька авіація почала бомбити наші підрозділи. Наступ було фактично припинено. Війська на степу, на відкритій місцевості прагнули заритися в землю. Залишилось єдине – чекати ночі, щоб знову рушити вперед під прикриттям темноти.
Перед самим відходом фашистські окупанти підірвали міст між селами Ісаєве та Добриднівка. Знайти перехід через річку нашим воїнам допоміг Михайлов Олександр, який був мисливцем і знав, в якому місці річка була не глибокою.
Ісаєве було звільнено від загарбників з 31 березня на 1 квітня о першій годині ночі. Пораненим бійцям надавали допомогу місцеві жителі О.Ю. Горка, І.Ф. Ісаєнко, М.В. Тищенко.
Воїнів, що загинули при визволенні села, хоронили там, де була можливість. Двоє були захоронені на пагорбі над річкою, декілька – в селі Мар’їна Роща та на ісаївському кладовищі . Одного воїна, що загинув в с.Болгарово, побратими намагались поховати на місцевому цвинтарі, але ворог вів вогонь по тій місцевості. Довелося викопати могилу неподалік, на городі місцевого жителя Музики.
При визволенні села загинули 10 воїнів. Архівні документи свідчать, що двоє із них загинули 30 березня, сім визволителів – 31 березня, один вважається зниклим безвісти в с.Ісаєве в березні 1944 року. Наші жителі розповідають, що деякі із солдат були в домашньому одязі. Їх мобілізували, коли визволяли населені пункти Миколаївської та Кіровоградської областей. За даними архіву більшість із них були бійцями 19 стрілецької дивізії.
В 1957 році останки загиблих визволителів були перепоховані в братську могилу неподалік контори колгоспу та сільської ради. Пізніше на місці цих будівель побудували школу. Імена загиблих воїнів залишались невідомими. В 1973 році старша піонервожата школи Михайлюк Олена Северинівна, від імені загону «Червоних слідопитів», написала листа в дитячу газету «Піонерська правда» з проханням допомогти встановити імена воїнів, які загинули при визволенні села. Лист був направлений до архіву Міністерства оборони, звідки надійшла відповідь. Колгосп «Розквіт» замовив плиту, на якій викарбували імена загиблих. На жаль, до цього часу не вдалось встановити, чому на плиті є імена лише 7 героїв. Свідків тих подій відшукати не вдалось. А «Червоні слідопити» стали писати листи рідним воїнів, які загинули при визволенні села. Родини дізнались, де поховані їх батьки, сини, чоловіки. Багато рідних приїздили поклонитись дорогій могилі.
359 жителів с. Ісаєве боронили рідну землю, 139 із них були нагороджені орденами і медалями, 213 загинули на фронтах Другої світової війни.
Ми пам’ятаємо усіх героїв, чия боротьба, самовіддана праця і героїзм сприяли звільненню від нацистів, адже пам’ять про подвиги наших батьків, дідів, братів і сестер та вдячність за життя на вільній землі не мають історичного терміну давності – вони вічні.
На жаль, через багато десятиліть українці знову продовжують боротьбу проти зла. Гинуть кращі сини й доньки України. Гинуть військові, захищаючи свою країну, гинуть мирні люди.
Вічна пам’ять усім, хто віддав життя за Україну! Слава полеглим героям!
Висловлюємо подяку нашим землякам, які надали інформацію та допомогу у встановленні подій, викладених у публікації, а саме:
Беспаловій Людмилі Володимирівні
Ганченку Георгію Дмитровичу
Гринюку Миколі Альфредовичу
Михайлюк Олені Северинівні
Михайлюк Тетяні Северинівні
Незгодінській Валентині Петрівні
Петровій Марині Павлівні
Поворознюк Раїсі Семенівні
Туряниці Тетяні Вікторівні
